Відповідальність
за ухилення від призову за мобілізацією
На сьогоднішній день питання
відповідальності за невиконання тих чи інших дій, які пов’язані з проведенням мобілізації,
є актуальним та водночас не зовсім зрозумілим пересічному громадянину. То яка ж
відповідальність передбачена за неналежне виконання чи невиконання вимог
законодавства, що регулює питання призову за мобілізацією? На це питання і спробуємо
відповісти:
Питання проведення мобілізації
регулюється насамперед Законом України «Про мобілізаційну підготовку та
мобілізацію». Зокрема, статтею 22 вказаного закону визначено обов’язки громадян
щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Так, громадяни зобов’язані з'являтися за викликом до військових
комісаріатів для постановки на
військовий облік та визначення призначення на воєнний час та мобілізації (ч. 1 ст. 22 Закону). Під час мобілізації та переведення Збройних
Сил України, інших військових формувань на штати воєнного часу громадяни
зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти військових
комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних
розпорядженнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів) (ч. 3 ст. 22
Закону).
Частиною 5
ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено
проведення медичного огляду громадян, що прибули до військового комісаріату за
повістками військового комісаріату, порядок проведення якого регулюється «Положенням про
військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом
Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008.
Тобто,
процес призову громадянина за мобілізацією включає в себе декілька послідовних
та обов’язкових етапів, якими є:
-
проходження
військово-лікарської комісії на предмет визначення ступеня придатності до
проходження військової служби у Збройних Силах України;
-
визначення
призначення військовозобов’язаного на воєнний час та мобілізації (тобто
визначення військово-облікової спеціальності військовозобов’язаного з метою
формування команд на виконання мобілізаційного завдання);
-
визначення
наявності підстав звільнення від призову (отримання відстрочки) за
мобілізацією, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку
та мобілізацію»;
-
включення військовозобов’язаного
у склад команди, що на виконання мобілізаційного завдання підлягає відправці до
військових формувань для проходження військової служби.
Усі
переліченні вище етапи передбачають вручення військкоматом
військовозобов’язаному відповідної повістки про виклик, що є обов’язковою до
виконання. При цьому, лише останній етап передбачає собою стадію, коли громадянин
визнаний таким, що буде призваний за мобілізацією, отримує так звану «бойову
повістку» про явку на збірний пункт для відправки до відповідного військового
формування. З цього моменту військовозобов’язаний є таким, що може ухилитися
від призову.
Тому, саме
неприбуття військовозобов’язаного по повістці на збірний пункт для відправки до
військового формування згідно мобілізаційного розпорядження, формує склад
злочину, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України – ухилення від призову за
мобілізацією.
В інших же випадках
законодавцем передбачено адміністративну відповідальність за неявку громадянина на виклик до військового комісаріату без поважних
причин, що тягне за собою адміністративну відповідальність, яка складає
від 85 до 119 гривень (ст. 210-1 КУпАП).
Коментарі