При поділі спільної сумісної власності подружжя зобов’язання
між чоловіком і дружиною не розподіляються, а враховуються. При цьому суд не
має повноважень втручатися в господарську діяльність юридичної особи,
встановлюючи за сторонами в рівних частках виконання обов’язку за кредитним
договором.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука
Полтавської області, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області, задоволено позовні
вимоги Особи 1 про поділ спільних зобов’язань подружжя.
Вказаним вердиктом визнано за колишнім подружжям у рівних
частках виконання обов’язків за кредитним договором, який було укладено між
позивачем та ПОсоби 1 на користь позивача 1/2
частину сплачених коштів за вказаним договором у розмірі 99417 грн. 27 коп., 1/2 частину сплачених страхових внесків за
договором страхування майна, який було укладено між Особою 1 та ПАТ
«Страхова група «ТАС», у розмірі 412 грн. 25 коп.
АТ «ОТП Банк». Стягнуто з
Суд першої інстанції виходив із того, що придбання
нерухомого майна за рахунок кредитних коштів було здійснено позивачем в
інтересах сім’ї. Оскільки кредит отримано під час шлюбу, то він є спільним
боргом подружжя. Тому, крім поділу спільної квартири, поділу підлягають і
борги.
Переглядаючи рішення, суд касаційної інстанції не погодився
з такими висновками з таких підстав.
Частиною 4 ст.65 Сімейного кодексу визначено, що договір,
укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з
подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.
Із роз’яснень Пленуму Верховного Суду в пп.23, 24 постанови
«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на
шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна
подружжя»
від 21.12.2007 №11 вбачається, що, вирішуючи спори між
подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна,
наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело
і час його придбання.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не
врахував, що при поділі спільної сумісної власності зобов’язання між подружжям
не розподіляються, а враховуються. Встановлюючи за сторонами в рівних частках
виконання обов’язку за кредитним договором, суд фактично втрутився в
господарську діяльність банку та змінив умови договору, укладеного між ним та Особою
1. При цьому не врахував позицію самого банку стосовно такої зміни та те,
що відповідач у цій справі набула солідарного обов’язку відповідати за
невиконання позивачем умов кредитного договору в повному обсязі на підставі
договору поруки.
Коментарі