Перейти до основного вмісту

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця

У практичній діяльності маємо звернення членів сімей заги,лих військовослужбовів із питаннями законності відмови Міністерства оборони України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Один з випадків, це коли комісія з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмовляє членам сімї загиблого військовослужбовця у виплаті у звязку із тим, що смерть настала після звільнення з військової служби, хоча захворювання та смерть були повязані з військової службою. Комісія посилається на те, що у законі передбачена виплата за смерть "військовослужбовця", а не особи, яка звільнена з військової служби.
На мою думку такі рішення є незаконними. Відбувається проста гра слів, яка спрямована на перешкоджання отримання членами сімї загиблого гаратованою державою допомоги.


Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ч.2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
- загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
- смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
З огляду на викладене, законодавець передбачає випадки смерті:
1)            в період проходження військової служби;
2)            внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби.
Очевидно, що смерть «внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби» знаходиться у часовому просторі поза періодом проходження військової служби. Це ж підтверджує і застосування словосполучення у минулому часі - «мало місце» (захворювання). Коли? – «…у період проходження військової служби»
Застосування законодавцем поняття «смерть військовослужбовця» охоплює як буквально смерть особи, яка на даний час проходить військову службу, так і «смерть військовослужбовця» після звільнення його з військової служби але «внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження служби».
Аналогічно й смерть «…від захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби» стосується усіх осіб, які будучи військовослужбовцем, отримали захворювання від час виконання обов’язків військової служби та у подальшому померли від цього захворювання. І у даному випадку не важливо чи мала особа статус військовослужбовця на момент смерті.
Відповідно п.2 ч.1 статті 3 Закону України «Про соціальний іправовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Отже, якщо дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю після їх звільнення з військової служби та членів їх сімей, то очевидним є те, що вона поширюється й на осіб, які померли в
наслідок хвороби, отриманої при виконанні обов’язків з військової служби та членів їх сімей. Адже смерть особи є тяжчим наслідком захворювання ніж інвалідність, відповідно сім’ї таких колишніх військовослужбовців потребують ще більшого соціального захисту, для чого і призначений Закон.
Законодавець застосовує поняття військовослужбовець в контексті «особа, яка проходила військову службу та у подальшому була звільнена з неї» у ч.6 ст.11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зокрема зазначено: «…військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами».
Аналогічним чином поняття військовослужбовець застосовується й у інших законодавчих актах, зокрема:
-              у п.5ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»: «…військовослужбовці, звільнені з військової служби в запас, забезпечуються відповідним обмундируванням…»,
-              у назві Постанови Кабінету Міністрів України №696 від 18.05.1998 «Питання організації соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку»
-              та інших.
Враховуючи викладене, радимо звертатися до адвокатів, військового адвоката з метою оскарження незаконного рішення Міністерства оборони України про віддмову у призначенні та виплати одноразовоїх грошової допомоги у разі смерті (загибелі) військовослужбовця під час проходження військової служби. Контактні дані адвокатів зазначені у розділі "Контакти"




Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ЄСПЛ: Катування, нелюдське, таке, що принижує гідність. Поводження та покарання

1. КАТУВАННЯ Визначення Три широкі сфери заборони, зазначені у статті 3, визначаються як відмінні одна від одної, але пов’язані між собою. Як зазначала Європейська комісія з прав людини у Грецькій справі (Грецька справа, звіт Комісії від 5 листопада 1969 року, Щорічник № 12): “Цілком очевидно, що може існувати поводження, до якого застосовуються усі ці категорії, бо будь-яке катування є нелюдським і таким, що принижує гідність, видом поводження, а нелюдське поводження є також таким, що принижує гідність Щоб зрозуміти, який саме тип поведінки забороняється, і до якої з категорій його слід відносити, потрібно знати про правовий зміст кожного з термінів, зазначених у статті 3. Статтю 3 можна розбити на п’ять елементів: -           катування; -           нелюдське; -           таке, що принижує гідність; -           поводження; -           покарання. Практика ЄСПЛ Катування як юридичний термін має власний правовий зміст. Суд висловив думку, що наміром укладачі

Хто повинен ремонтувати внутрішньобудинкові мережі?

На практиці часто виникають ситуації, коли лопнув або просто протікає стояк на рівні Вашої квартири і підтоплює сусідів. Виникає питання, хто повинен платити за його ремонт та відшкодовувати збитки сусідам. Відповідь однозначна - житлова організація - ЖЕК або ОСББ на балансі яких перебуває весь будинок. Стояк відноситься до майна спільного користування, оскільки він призначений для обслуговування декількох квартир, а не лише Вашої. Згідно Закону у житловій організації з коштів, які Ви сплачуєте за утримання будинку повинен утворюватися ремонтний фонд, за рахунок якого і повинні ремонтуватися, систематично обслуговуватися внутрішньобудинкові мережі. А вже якщо прорвало трубу, яка відводиться від загального стояка для обслуговування персонально Вашої квартири, відповідальність буде покладено на ВАС. Що ж робити, якщо звернулися в ЖЕК чи ОСББ, а ремонт не виконується, оскільки посилаються на відсутність коштів. У такому випадку можна найняти спеціалістів, за власний кошт здійснити р

Довідка про невикористання права на приватизацію. Де її отримати?

п.20 ПОЛОЖЕННЯ про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено надання особою довідки з попередніх  місць  проживання  (після  1992  року)  щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду. На практиці, у звязку із неоднаковим трактуваннням Положення міськими радами різних міст постає питання: - ким видається зазначений документ - чи законною є вимога збору додаткових довідок для отримання цього документу. Ми отримали роз"яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про те, що таким документом можуть бути: - довідки органів приватизації (управління комунального майна) з попередніх місць проживання щодо невикористання права на приватизацію або - довідки Банку, що підтверджують невикористання громадянином житлових чеків для приватизації житлового фонду.