Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця

У практичній діяльності маємо звернення членів сімей заги,лих військовослужбовів із питаннями законності відмови Міністерства оборони України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Один з випадків, це коли комісія з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмовляє членам сімї загиблого військовослужбовця у виплаті у звязку із тим, що смерть настала після звільнення з військової служби, хоча захворювання та смерть були повязані з військової службою. Комісія посилається на те, що у законі передбачена виплата за смерть "військовослужбовця", а не особи, яка звільнена з військової служби.
На мою думку такі рішення є незаконними. Відбувається проста гра слів, яка спрямована на перешкоджання отримання членами сімї загиблого гаратованою державою допомоги.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч.2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

- загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

- смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

З огляду на викладене, законодавець передбачає випадки смерті:

1)            в період проходження військової служби;

2)            внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби.

Очевидно, що смерть «внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби» знаходиться у часовому просторі поза періодом проходження військової служби. Це ж підтверджує і застосування словосполучення у минулому часі - «мало місце» (захворювання). Коли? – «…у період проходження військової служби»

Застосування законодавцем поняття «смерть військовослужбовця» охоплює як буквально смерть особи, яка на даний час проходить військову службу, так і «смерть військовослужбовця» після звільнення його з військової служби але «внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження служби».

Аналогічно й смерть «…від захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби» стосується усіх осіб, які будучи військовослужбовцем, отримали захворювання від час виконання обов’язків військової служби та у подальшому померли від цього захворювання. І у даному випадку не важливо чи мала особа статус військовослужбовця на момент смерті.

Відповідно п.2 ч.1 статті 3 Закону України «Про соціальний іправовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Отже, якщо дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю після їх звільнення з військової служби та членів їх сімей, то очевидним є те, що вона поширюється й на осіб, які померли в

наслідок хвороби, отриманої при виконанні обов’язків з військової служби та членів їх сімей. Адже смерть особи є тяжчим наслідком захворювання ніж інвалідність, відповідно сім’ї таких колишніх військовослужбовців потребують ще більшого соціального захисту, для чого і призначений Закон.

Законодавець застосовує поняття військовослужбовець в контексті «особа, яка проходила військову службу та у подальшому була звільнена з неї» у ч.6 ст.11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зокрема зазначено: «…військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами».

Аналогічним чином поняття військовослужбовець застосовується й у інших законодавчих актах, зокрема:

-              у п.5ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»: «…військовослужбовці, звільнені з військової служби в запас, забезпечуються відповідним обмундируванням…»,

-              у назві Постанови Кабінету Міністрів України №696 від 18.05.1998 «Питання організації соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку»

-              та інших.

Враховуючи викладене, радимо звертатися до адвокатів, військового адвоката з метою оскарження незаконного рішення Міністерства оборони України про віддмову у призначенні та виплати одноразовоїх грошової допомоги у разі смерті (загибелі) військовослужбовця під час проходження військової служби. Контактні дані адвокатів зазначені у розділі "Контакти"