В умовах нашого
сьогодення значна кількість громадян України вимушені шукати заробітку за
межами країни, переїжджаючи до іншої держави на постійне місце проживання. Не є
виключенням і пенсіонери. Однак залишивши Батьківщину, через певний проміжок
часу, деякі з них дізнаються, що їм припинено виплату пенсій у зв’язку з тим,
що з країною, яка їх «приютила» не укладено відповідний договір.
Виходячи
з правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання
призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як
постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних
принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де
проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.Згідно з положеннями ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Громадяни України, проживаючи у іншій державі, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України і пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Відповідно
до ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод
людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору
місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну,
включаючи свою власну.
Отже,
кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір
свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.
Таким
чином, Пенсійний фонд зобов'язаний поновлювати
виплати пенсій особам, у
відповідності до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Коментарі