Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають
рівні права та обов'язки щодо -дитини та згідно ст.ст. 150, 157, 160 СК України
батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний
розвиток, спільно вирішувати питання виховання дитини, а місце проживання
дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Статтею 14 Закону України " Про охорону
дитинства" від 26 квітня 2001 року передбачено, що при розгляді спорів про
місце проживання дітей, суд виходить з інтересів дітей і умов їх нормального
розвитку та виховання, а також заслуховує думку та побажання дітей.
При розгляді цивільної справи 02 червня 2014 року за
позовною заявою про розірвання шлюбу та визначення місця проживання
неповнолітньої дитини, суддею Коломийського міськрайонного суду Беркещук Б.Б.
було враховано думку неповнолітньої дитини, 2000 року народження, яка вказала,
що бажає після розірвання шлюбу між батьками проживати з батьком, відповідачем по
справі.
Судом винесено рішення, яким відмовлено позивачу в
частині позовних вимог, а саме неповнолітню дитину 2000 року народження,
залишено на проживання при батькові.
Коментарі